Скотт Гленн

У 1980 Гленн повернувся до кінозйомок, з'явившись у ролі колишнього ув'язненого Веса Гайтауера у фільмі Джеймса Бріджеса «Міський ковбой». Після цього він з'явився у готичному фільмі жахів «The Keep», бойовику «Дикі гуси 2» де його персонаж виступив проти персонажа Лоуренса Олів'є, «Сільверадо» (1985), «Виклик», в драматичних фільмах, таких як «Хлопці що треба» ( 1983), у телефільмі «Countdown to Looking Glass», «The River» (1984) і «Сайгон» (1988). У 1980-тих Гленн втілював як позитивних так і негативних персонажів. У 1987 актор повернувся на Бродвей, зігравши в п'єсі «Burn This». У тому ж році він спробував свої сили в гангстерських фільмах, зігравши шерифа Верна Міллера в однойменному фільмі. «Verne Miller» вийшов тільки в кінотеатрах Фінляндії, у США фільм вийшов лише на відео.

На початку 1990-тих кар'єра Скотта Гленна перебувала на піку, він з'явився в декількох добре відомих фільмах і блокбастерах, таких як «Полювання за Червоним Жовтнем» (1990), «Мовчання ягнят» (1991), «Вогненний вихор» (1991), «Гравець» (1992). Він зіграв роль гангстера і найманого вбивці у фільмі «Night of the Running Man» (1995). Потім він грав у більш викличних ролях, наприклад у фарсі за мотивами Фрейда «Нерозумні», у трагікомедії «Edie and Pen» і у фільмі Кена Лоуча на соціально-політичну тему «Carla's Song». Наприкінці 1990-тих знімався у фільмах «Мужність в бою» (1996), «Абсолютна влада» (1997), у незалежних проектах «Lesser Prophets» (1997) і «Larga distancia» (1998), за сценарієм його доньки Дакоти Гленн і на телебаченні («Naked City: A Killer Christmas», 1998). Він також знявся в ролі другого плану у фільмі «Тренувальний день» (2001). Гленн брав участь у кінопробах на роль лідера незаконної зграї мотоциклістів у серіалі каналу FX «Діти анархії», але після раннього пробного випуску був замінений на актора Рона Перлмана.